Професор Гальперн Яков Йосипович

Професор Гальперн Я.Й.

Наступна яскрава сторінка історії пов’язана з обранням у 1922 році на посаду завідувача кафедри госпітальної хірургії професора Гальперна Якова Йосиповича.

Він народився 1 січня 1876 року в місті Вільно (нині Вільнюс). Після закінчення в 1899 р. медичного факультету Київського університету, Я.Й. Гальперн працював у м. Сміла під керівництвом відомого хірурга Б. С. Козловського. Переїхавши до Петербурга, спочатку працював у клініці Г.Ф. Цейдлера на базі Обухівської лікарні, потім – штатним асистентом хірургічного відділення французької лікарні, під керівництвом Р. Р. Вредена.

Під час російсько-японської війни Яків Йосипович був мобілізований і служив лікарем саперного батальйону на Далекому Сході. Після демобілізації він залишив столичну клініку і працював у провінційній лікарні м. Смоленська під керівництвом видатного хірурга С. І. Спасокукоцького. В 1907 році Яків Йосипович перейшов у Тверську (нині м. Калінін) губернську земську лікарню.

Яків Йосипович Гальперн - після російсько-японської війни С.-Петербург (1905 р)

У цей період Яків Йосипович із властивою йому цілеспрямованістю, по суті без відриву від практичної діяльності, продовжував збагачувати свій досвід, стажуючись у клініках Європи.

Яків Йосипович Гальперн, Берлін - 1910 рік.

Наукова діяльність Я.Й. Гальперна була присвячена актуальним проблемам хірургії шлунка і стравоходу. Ще в 1912 році, незалежно один від одного, румунський хірург Жіан та Я.Й. Гальперн запропонували оригінальну пластику стравоходу великою кривизною шлунка. Цей метод хірургічного втручання увійшов в історію як операція Гальперна-Жіана. Велику увагу Яків Йосипович приділяв виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки. Уже в 1922 році Я.Й. Гальперн виступив з програмною доповіддю на XV з’їзді хірургів, в якій зупинився не тільки на показаннях до хірургічного лікування, профілактики ускладнень та рецидивів захворювання, а й детально проаналізував тактичні і технічні причини розвитку хвороб оперованого шлунка.

Таким чином, коли в 1922 році, Я.Й. Гальперн очолив кафедру госпітальної хірургії, він був уже сформованим і високопрофесійним хірургом. Крім того, Я.Й. Гальперн був талановитим педагогом. Його лекції, глибокі за змістом, блискучі за формою, завжди відображали сучасні досягнення науки. Йому вдалося об’єднати навколо себе колектив однодумців, що складався не тільки з виключно кваліфікованих і авторитетних фахівців, а й талантливої молоді, яка прагнула професійного росту.

Яків Йосипович започаткував переливання крові у Дніпропетровській області. У його клініці в 1926 р. вперше було виконано пряме переливання крові від донора хворому. Особливу увагу приділяв переливанню гетерогенної крові, вивчав реакцію Васcермана у консервованій крові; вважав її вкрай необхідною для запобігання зараженню сифілісом.

Виявляючи дивовижну енергійність і активність, Я.Й. Гальперн спільно з професором С.П. Федоровим ініціював створення і був протягом багатьох років редактором журналу «Новий хірургічний архів», який з 1946 року став видаватися у Києві під назвою «Клінічна хірургія». Я.Й. Гальперн був заступником голови Всесоюзного товариства хірургів, головою багатьох Всеукраїнських з’їздів хірургів, а також почесним членом хірургічних товариств Москви, Ленінграда, Саратова, Іванова, Харкова та інших міст.

У 1934 році Якову Йосиповичу присвоєно звання заслуженого діяча науки УРСР, а постановою Президії міської Ради у зв’язку з 35-річчям плідної науково-практичної діяльності його преміювали автомобілем. За його сім’єю довічно закріплено квартиру. Було виділено кошти на устаткування і оснащення клініки. Його обирали депутатом міської та обласної Рад депутатів трудящих.

Я.Й. Гальперн залишив вагому наукову спадщину. Ним опубліковано 90 наукових робіт, під його керівництвом виконано 3 докторські та 5 кандидатських дисертацій. Помер Я.Й. Гальперн 22 грудня 1941 року в м. Кисловодську від туберкульозу.

Проф. Гарбер Н.І. (3-й зліва), ас. Істоміна О.Я.(6-а зліва), проф.Гальперн Я.Й.(7-й зліва), проф..Векснер Б.Г.(8-й зліва), ас.Істомін В.Є (9-й зліва)

Надійними помічниками Я.Й. Гальперна в роботі були люди, що залишили по собі глибокий слід у теорії та практиці медицини, філософії та культурі. Серед них професор – Гарбер Натан Ілліч, випускник Лейпцизького і Юріївського університетів, а з 1940 року – завідувач кафедри хірургічних хвороб-2 з курсом військово-польової хірургії ДМІ; професор Векснер Борис Гаврилович, який у 1945 – 1951 рр. керував кафедрою загальної хірургії ДМІ; доцент Істомін Віктор Євгенович, син професора Є.К. Істоміна, непроста доля якого заслуговує окремої оповіді; дочка Я.Й. Гальперна – асистент Істоміна Олена Яківна, під час Другої Світової – провідний хірург польового госпіталю, а в повоєнні роки – головний хірург Дніпропетровського обласного Управління охорони здоров’я.