Доцент Істомін В.Є.

Долі співробітників кафедри, втім, як і всіх громадян Радянського Союзу, були обпалені війною 1941 – 1945 рр. Прикладом може слугувати життєвий шлях доцента В.Є. Істоміна.

 Доцент Істомін В.Є. демонструє студентам тематичну хвору

У 1941 році медико-санітарний батальйон, який очолював Віктор Євгенович, потрапив в оточення. Потім концтабір, втеча, робота лікарем на окупованих територіях. У 1943 році В.Є. Істомін був відправлений до Німеччини. Знову робота за фахом, але вже в таборах для військовополонених. Спочатку був Хаген Кабель у Польщі, потім – Фішбек у Гамбурзі. У кінці війни Віктор Євгенович потрапив в табір для переміщених осіб. Йому загрожувала примусова репатріація до Радянського Союзу з усіма передбачуваними наслідками. Але Віктору пощастило: начальником табору був англійський майор, з яким хірургу вдалося потоваришувати. Довірливі відносини з керівником дозволили змінити йому прізвище та інші паспортні дані. Так, замість Віктора Істоміна з’явився «новий» громадянин Пітер Калиновський, який у 1948 році відплив на пароплаві до Австралії. Для нього минуле не зникло, а залишилося збереженим глибоко в пам’яті. А попереду – нова сім’я, робота на виноградниках, залізниці, автомобільному заводі, навчання в університеті, керівництво шпиталем у невеликому містечку Йорк Таун, підвищення кваліфікації в Шотландії, купівля будинку в передмісті Аделаїди і робота там же разом з дружиною – до виходу на пенсію. У 1977 році, долаючи страх викриття, Петро (Віктор) вирішив відвідати свою батьківщину. У цей час він уже працював над книгою: «Перехід: остання хвороба, смерть і після», яку було перекладено багатьма мовами, в тому числі російською – у видавництві «Новости» (1991 р.). Ця книга стала бестселером.

Асистент Істоміна О.Я. перев’язує пацієнта